1. Словник жарґонної лексики української мови

йоржик

(-а) ч.

1. крим. Дуже хитра, вивертка, спритна людина. СЖЗ, 50.

2. мол. Пестл. до йорж 2. Я мовчки посилаю всіх до всіх чортів і продовжую наливатись їхнім пивом. Чоловіки приносять горілку. Ми продовжуємо у композиції, яка називається "йоржик" (Н. Римська: Тексти).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. йоржик — йо́ржик 1 іменник чоловічого роду, істота риба йо́ржик 2 іменник чоловічого роду чуб Орфографічний словник української мови
  2. йоржик — див. волосся Словник синонімів Вусика
  3. йоржик — [йоржиек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. йоржик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до йорж. 2》 Чуб на голові, що стирчить догори. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. йоржик — ЙО́РЖИК (чуб на голові, що стирчить догори), ЇЖА́К розм., ЇЖАЧО́К розм. Це був кволий на вигляд дідок з сивим йоржиком на голові і довгими вусами (С. Словник синонімів української мови
  6. йоржик — ЙО́РЖИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до йорж. 2. Чуб на голові, що стирчить догори. Це був кволий на вигляд дідок з сивим йоржиком на голові і довгими вусами (Жур., Опов., 1956, 226). 3. у знач. присл. йо́ржиком. Коротко, так, що стирчить (про волосся). Словник української мови в 11 томах