керя

1

(-і) ч.; крим.

1. Людина, з якою разом пиячать. БСРЖ, 252.

2. Друг, товариш. // Уживається при звертанні. [Бемц:] Та не бери дурного в голову, а важкого в руки, плюнь, керя (Б. Жолдак, Голодна кров). БСРЖ, 252; ЯБМ, 2, 422.

2

(-і) ч. і ж.; шк. Класний керівник.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me