керя
1
(-і) ч.; крим.
1. Людина, з якою разом пиячать. БСРЖ, 252.
2. Друг, товариш. // Уживається при звертанні. [Бемц:] Та не бери дурного в голову, а важкого в руки, плюнь, керя (Б. Жолдак, Голодна кров). БСРЖ, 252; ЯБМ, 2, 422.
2
(-і) ч. і ж.; шк. Класний керівник.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me