клямка
(-и) ж.; мол. Крах; кінець. <...> без любові, — не прибуде ні дітей, ні віршів. І все, і клямка (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу); <...> коли ж в її паспорті — прізвище ваше — / тоді уже анівідчийні рецепти / не спопоможуть / тоді вже навсігди - / клямка каюк або амба й капець (П. Коробчук, Загальний вагон).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клямка — Кля́мка: — ручка дверей [54] Словник з творів Івана Франка
- клямка — кля́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кля́мки Орфографічний словник української мови
- клямка — [кл’амка] -мкие, д. і м. -мц'і, мн. -мки, -мок дв'і кл'амкие Орфоепічний словник української мови
- клямка — -и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клямка — КЛЯ́МКА, и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку і т. ін. Злегка надавив він клямку, щоб не стукнула, одчинив двері (Панас Мирний); Ворота були зачинені, і хвіртка на клямці (Т. Словник української мови у 20 томах
- клямка — кля́мка ручка дверей (м, ср, ст) ◊ вхопи́тися за урядни́чу кля́мку знев., ірон. отримати посаду державного службовця (ст) ◊ клямка запа́де вороття не буде (ст): Крім цього, разом з моїм шурином вони викомбінували, що, коли я перенесуся до Відня... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- клямка — (на чому?), -и, ж. Проблеми з психікою, нав'язлива ідея, зацикленість. У тебе клямка на фен-шуї? ◇ Клямка западає, клямка падає. Словник сучасного українського сленгу
- клямка — Кля́мка, -мки, -мці; -мки́, -мо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клямка — КЛЯ́МКА, и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо. Злегка надавив він клямку, щоб не стукнула, одчинив двері (Мирний, III, 1954, 80); Ленько вхопив за клямку і пхнув двері наперед себе (Фр. Словник української мови в 11 томах