криса

(-и) ж.

1. тюр., крим., мол. Людина, яка краде у своїх. БСРЖ, 296; ПСУМС, 38; ЯБМ, 1, 479.

2. мол., жрм. Особа жіночої статі з неприємним характером і неприваблива зовні. Ну й крису він закадрив! (Запис 2000 р.). Югановы, 117.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. криса — Край, бережок [I] Словник з творів Івана Франка
  2. криса — Щур, щуреня, пацюк, пацюченя Словник чужослів Павло Штепа
  3. криса — кри́са вул. м'ясо (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. криса — И, ж. 1. комп. Маніпулятор «мишка» старого зразка (великого розміру). А пам'ятаєш, які були перші криси? 2. Людина, яка краде у своїх. Командна криса. 3. Жадібна людина. Зажерлива криса. Словник сучасного українського сленгу
  5. криса — Кри́са, -си ж. Крыса. Вигляда, мов криса з крупів. Ном. № 13791. Словник української мови Грінченка