1. Словник жарґонної лексики української мови

кумарити

(-рю, -рить) недок.

1. безос., кого; нарк. Про абстинентний синдром (наркотичне похмілля). <...> долбі не долбить / варя не варить / мовчки облизуєш губи / господи / чого ж так зранку кумарить? Мало хто в цьому рубить (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня). БСРЖ, 301.

2. безос., кого; мол. Про бажання спати. БСРЖ, 301; ПСУМС, 39.

3. кого; мол. Настирно чіплятися до когось, намагаючись познайомитися, сподобатися. Кумарити подругу. БСРЖ, 301.

4. кого; мол. Набридати комусь. <...> це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять по телику (А. Дністровий, Невідомий за вікном); — ... Кумарить мене це життя, тут я, наче риба, викинута на берег (А. Дністровий, Місто уповільненої дії).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кумарити — КУМА́РИТИ, рю, риш, недок., розм. Запаморочувати, діяти набридливо. Шахи починають мене кумарити, зумисне віддаю фігури, непродумано і навмання наражаюся на небезпеку (А. Дністровий). Словник української мови у 20 томах
  2. кумарити — Рю, -риш, недок. 1. нарк. Стан після наркотичного оп'яніння. 2. Наганяти сон. Ну і правильно... він мене кумарив (Інтернет). 3. Набридати. Професор, не кумар (А. Дністровий). 4. Пригнічувати. Це мене трохи кумарить, бо скоро треба їхати на вступні екзамени (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу