ліміта

(-и, ж.) збірн.; жрм; зневажл. (60-80 рр. XX ст.). Люди, які отримали право на проживання у столиці чи іншому великому місті в обмін на непрестижну, низькооплачувану роботу. Тепер уже немає поняття "лімітна прописка". А проіснувала "ліміта" понад 20 років (ПіК, 1999, № 31). БСРЖ, 316; ТСРОЖ, 95.