макодзьоб

(-а) ч.; жрм; жарт.-ірон. Наркоман. <...> кинув Сергієві злежалу куфайку, що, мабуть, слугувала подушкою, розпитував: не макодзьоби, котрі скуповують маковиння по хуторах, не вгадав? (Є. Пашковський, Безодня).