1. Словник жарґонної лексики української мови

мані

(-ів або невідм.) мн., мол., крим. Гроші. Шукали у кургані "мані", а можуть отримати по п'ять років позбавлення волі (УМ, 3.10.2001). БСРЖ, 334; СЖЗ, 64.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мані — Ів, мн. Гроші. Джазмани цих манів не мають, за лаве — не до них («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
  2. Мані — бл. 216 — бл. 276, засновник маніхейства у Персії; автор творів і листів арамейською і перською мовами. Універсальний словник-енциклопедія
  3. мані — Тибетська лігатура, яка символізує буддійську молитву. Вживалась для оформлення культових будівель. Архітектура і монументальне мистецтво