1. Словник жарґонної лексики української мови

махач

(-а, -а) ч.; мол. Бійка, сутичка. Намагання місцевих з'ясовувати стосунки за допомогою кулаків, просто кажучи, влаштувати "махач", розбилися об дії білоруських правоохоронців (СГ, 4.09.2001). БСРЖ, 342.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. махач — ма́хач вул. квартирний злодій (ст)|| = злодій Лексикон львівський: поважно і на жарт