мішігін

(-а) ч.; мол.; зневажл.

1. Людина, яку не поважає її оточення. — Будеш ти тимчасово не єврей Фрішман, а гой мішігін Марко Головков — повторився привид (М. Марк, Хохляцький апокаліпсис). ПСУМС, 45.

2. Дурний; несповна розуму. Мішігіне! — заревів Патлах. Він стояв на порозі кабінету, й лице його аж перекосилося від несмаку. — Йолопи, ви ж об нього зуби поламаєте! Придурки, це ж Кінг-Конг... із фірми кавказця!.. (Л. Кононович, Мертва грамота).