1. Словник жарґонної лексики української мови

нюхальник

(-а) ч.; мол. Те саме, що нюхало. <...> брат собі шморгає нюхальником <...> (Є. Пашковський, Безодня). ПСУМС, 49.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нюхальник — ню́хальник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. нюхальник — -а, ч., розм. 1》 Той, хто нюхає що-небудь. 2》 Експерт у визначенні запахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нюхальник — НЮ́ХАЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто нюхає що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  4. нюхальник — А, ч., див. нюхало. Словник сучасного українського сленгу
  5. нюхальник — НЮ́ХАЛЬНИК, а, ч., розм. Той, хто нюхає що-небудь. Словник української мови в 11 томах