пензлювати

(-люю, -люєш) недок.; мол., жрм; зах. Іти. — Ну, то пензлюй собі куди треба, а не повторюй безконечно, як зомбі, "я мушу йти, я мушу йти!" — скипів Хомський (Ю. Андрухович, Рекреації); Пензлює Швейк, старий контрабандист, і сяє весь. Бо він уже стомився (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня); Пензлювати в ніч попідруки з підхмеленим далай-ламою, прислухаючись до його безперечних мудрощів на кшталт: "Хочеться сцяти, буде світати..." (Книжник, 2001, № 2). * Образно. <...> і виходить із тебе просвітлений раб / і пензлює ізнову до артівських зваб (І. Бондар-Терещенко, Поsтебня).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пензлювати — Юю, -юєш, недок., знев. Іти. Ну, то пензлюй собі куди треба (Ю. Андрухович). Парком пензлює якась делегація — два солідні материкові типи, перекладач і двійко місцевих професорів у сірих костюмах з метеликами (Четвер). Словник сучасного українського сленгу