1. Словник жарґонної лексики української мови

пов'язати

(-в'яжу, -в'яжеш) док.

1. кого; крим., міл.; мол. Затримати, арештувати когось. "Що ж, — подумала, — додому у найближчі дні заявлятися не можна, бо пов'яжуть. Мати, мабуть, вже підписала папери на спецуху..." (В. Врублевський, Замах на генсека); Днями черкаські убозівці пов'язали двох любителів отрути (УМ, 1.03.2001). БСРЖ, 443; СЖЗ, 81; ЯБМ, 171.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пов'язати — пов'яза́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пов'язати — див. пов'язувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пов'язати — ПОВ'ЯЗА́ТИ див. пов'я́зувати. Словник української мови у 20 томах
  4. пов'язати — ВІДНО́СИТИ (вважати належним до якогось розряду, групи, категорії), ЗАРАХО́ВУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ПРИРАХО́ВУВАТИ рідше. — Док.: віднести́, зарахува́ти, пов'яза́ти, прирахува́ти. Словник синонімів української мови
  5. пов'язати — Пов'язати, -жу, -жеш гл. 1) Завязать, надѣть. Я пов'яжу на голову червону скиндячку. Кв. 2) Связать (во множествѣ). (П'яних) пов'язав. Чуб. II. 362. Сирою сирицею назад руки пов'язано. АД. І. 90. Ой зійдуться вороженьки снопики пов'яжуть. Чуб. Словник української мови Грінченка