попензлювати

(-юю, -юєш) док.; мол.; зах. Піти кудись; віддалитися. А тоді попензлюю праворуч (Ю. Андрухович, Рекреації); — Чекай, я зараз! — кинув я Катерині і попензлював до стійки (А. Мухарський, Попса для еліти).