профура

(-и) ж.

1. крим., мол.; зневажл., лайл. Жінка. БСРЖ, 487; СЖЗ, 86; ЯБМ, 252.

2. мол.; зневажл. Жінка легкої поведінки. Отак поступово ти входиш у дійсність, пам'ятаючи, що гарячої води може й не бути, що профура з 303-ї ночувала не в 727-й, як було помилково заявлено в коридорі, а в 729-й ... (Ю. Андрухович, Московіада); <...> Це ота-таки профура? — Ага. Закохала його в себе, він і соплі розпустив. — З нею вся вулиця спала (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). БСРЖ, 487; ПСУМС, 59.