розкумаритися

(-рюся, -ришся) док.; нарк.

1. Ужити наркотики після довгої перерви або для зняття абстиненції. <...> просив у блатних зажовку чаю, щоброзкумаритись від гальмівних ліків <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 503; ЯБМ, 2, 284.

2. Прийняти наркотик, відчути стан наркотичної ейфорії — Щас би розкумариться, чисто децил <...> (С. Пиркало, Зелена Маргарита). // тюр. Випити чифіру у компанії після напруженої роботи. БСРЖ, 503; ЯБМ, 2, 284.