1. Словник жарґонної лексики української мови

розкішниця

(-і) ж.; інтел. Жіночий статевий орган. Я підняв очі вгору — й просто на стелі побачив картину в золоченій рамі: гола дівчина лежить горілиць на білому простирадлі, цнотливо прикриваючи долонькою свою розкішницю (Л. Кононович, Феміністка).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкішниця — розкі́шниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. розкішниця — -і, ж. 1》 рідко. Жін. до розкішник. 2》 зах. Жіночий статевий орган. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкішниця — РОЗКІ́ШНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до розкі́шник. Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку. Не розкішницю лукаву, – Бідну дівчину чорняву (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. розкішниця — розкі́шниця жіночий статевий орган (Лучук)|| = кацамонія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. розкішниця — І, ж. Жіночі статеві органи. У тебе така розкішниця!! Словник сучасного українського сленгу
  6. розкішниця — РОЗКІ́ШНИЦЯ, і, ж., рідко. Жін. до розкі́шник. Як примчала шляхта зранку, Взяла в полон подолянку. Не розкішницю лукаву,— Бідну дівчину чорняву (Шпорта, Вибр., 1958, 492). Словник української мови в 11 томах