розочка
(-и) ж. крим., мол. Бита (з боку дна) пляшка з гострими краями, яку тримають за шийку і використовують у бійці замість ножа. Він підняв з землі порожню пляшку з-під "Шампанського", розбив її і попрямував зі скляною "розочкою" в руці до циганів (СМ, 9.04.1999). БСРЖ, 512.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me