1. Словник жарґонної лексики української мови

самоволка

(-и) ж.; арм. Самовільна відлучка з військової частини. — Педро пішов в самоволку (Р. Кухарук, Любити хлопчика).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самоволка — самово́лка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. самоволка — -и, ж., розм. Самовільний відхід чи від'їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самоволка — САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від'їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. – А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? – Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (В. Логвиненко). Словник української мови у 20 томах
  4. самоволка — И, ж., військ. Самовільне звільнення. За самоволку буде серйозне покарання. Словник сучасного українського сленгу
  5. самоволка — САМОВО́ЛКА, и, ж., розм. Самовільний відхід чи від’їзд із військової частини на певний час; самовільний вчинок на військовій службі. — А це що за справа? Персональна?.. Самоволка? — Ні те, ні те. Розшукуємо біографію старшини другої статті Разуєва (Логв., Давні рани, 1961, 38). Словник української мови в 11 томах