сервус

вигук; мол.; зах. Привіт; здоров. — Марічко, дорога, сервус! — так до мене (в мої, скажімо, 45) звертався тільки Андрій (О. Скоробагатько, Тиха-тиха річка Зизань); Сервус, пане Варгол (назва пісні гурту "Плач Єремії"). ПСУМС, 63.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сервус — СЕ́РВУС. Словник української мови у 20 томах
  2. сервус — се́рвус поширена форма вітання; привіт (ср, ст): Сервус, братульку! Я так ди влюся і думаю: ти чи не ти? Причвалав, що? (Нижанківський)||сервус-обервус ◊ <�бу́ти> на се́рвус (на серевус) <�бути> як із рівним, запанібрата (Шухевич)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. сервус — А, ч., комп., див. сервак. Словник сучасного українського сленгу