1. Словник жарґонної лексики української мови

скурвитися

(-влюся, -вишся) док.; крим.; несхвальн.

1. Виказати спільників; порушити злодійські закони. БСРЖ, 545; СЖЗ, 94; ЯБМ, 2, 348.

2. Припинити злочинну діяльність. БСРЖ, 545; СЖЗ, 94.

3. Розлюбити когось. БСРЖ, 545; СЖЗ, 94; ЯБМ, 2, 348.

4. жрм. Змінитися в гірший бік. Люди скурвилися, це так, але хіба не спостерігається поступове їхнє олюднення, ну, скажи, хіба не помітно? (В. Ковтун, Пейзаж із собакою в дусі реалізму); [Семко:] Пожив би він тут — за місяць скурвився б! (В. Діброва, Поетика застілля); <...> взагалі Середа остерігається писати пісні на слова нині живих, побоюючись, що вони в майбутньому скурвляться (Книжник, 2001, № 12); "Скурвитись" — дієслово неперехідне (Є. Сверстюк: ЛУ, 3.10.2002). БСРЖ, 545.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скурвитися — ску́рвитися вульг., знев. 1. мати позашлюбну дитину (ср, ст) 2. морально деградувати (Лучук) (ср, ст) 3. перейти на бік ворога, зрадивши друзів; стати донощиком (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  2. скурвитися — Ску́рвитися, -влюся, -вишся гл. Развратиться. Словник української мови Грінченка