1. Словник жарґонної лексики української мови

стирити

(-рю, -риш) док., що; крим., жрм. Украсти; взяти без дозволу. Ви перший поляк, котрий у нас нічого не "стирив" (УМ, 20.07.2001). Чабаненко 1992, 4, 105; Югановы, 213; ЯБМ, 2, 394.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стирити — Рю, -риш, док., див. скомунячити. Словник сучасного українського сленгу
  2. стирити — Сти́рити, -рю, -риш гл. Встащить. Словник української мови Грінченка