1. Словник жарґонної лексики української мови

стьоб

(-у) ч. мол.

1. Знущально-аґресивне, до певної міри парадоксальне, мислення, ставлення до чогось; відповідна поведінка. Нагромадження надуманих завчено "задорних" фраз перетворювало ідейно правдиві слова на фальш, "стьоб" і мало не викликало бажання думати навпаки (УС, 2001, Ч. 27). БСРЖ, 566; Югановы, 210.

2. Іронічний, насмішливий стиль в літературі, живопису, кіні. <...> постмодернізм — як веселий карнавал та талановитий стьоб (Книжник, 2001, № 20); Віддає належне творчості В. Кожелянка і газета націоналістів "Шлях перемоги", класифікуючи його стиль як стьоб, що оздоровлює анемічну шкіру нашої літератури (Книжник, 2001, № 21). Авторський стьоб над читачем (Книжник, 2001, № 22). БСРЖ, 566; ПСУМС, 67; ТСРОЖ, 203.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стьоб — СТЬОБ. Словник української мови у 20 томах
  2. стьоб — У, ч. 1. Насмішка, іронія. Стьоб у фільмі. 2. Щось, сповнене іронії. «Перверзія» — це стьоб. 3. Розвага, розіграш: весела поведінка. В оркестровій ямі, заповнюючи паузи між віршами, оркестр лабав Моцарта (гадатимемо, задля стьобу) (home.arcor.de/kiev/biblio). Словник сучасного українського сленгу