1. Словник жарґонної лексики української мови

трухати

(-аю, -аєш) недок.; крим., мол.

1. Відчувати страх, боятися чогось. Ти, чувишка, не трухай, погутаримо трохи, а там ще й додому проведемо (М. Омельченко, Свято біди). БСРЖ, 600; СЖЗ, 101; ЯБМ, 2, 432.

2. Про еякуляцію під час статевого акту або при мастурбації. БСРЖ, 600; СЖЗ, 101.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. трухати — тру́хати дієслово недоконаного виду бігти нешвидко рідко Орфографічний словник української мови
  2. трухати — ТРУ́ХАТИ див. трю́хати. Словник української мови у 20 томах
  3. трухати — див. трюхати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. трухати — ТРЮ́ХАТИ розм. (про тварин, перев. про коней — бігти дрібною риссю), ТРЮХИ́КАТИ розм., ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм., ТРУ́ХАТИ розм., ТРУХИ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. трухати — ТРУ́ХАТИ див. трю́хати. Словник української мови в 11 томах
  6. трухати — Труха́ти, -ха́ю, -єш гл. Ѣхать рысцой. Кінь трухаєт. Вх. Зн. 71. Словник української мови Грінченка