хавальник
(-а) ч.
1. крим., мол.; згруб. Рот. Той, доктор, тільки розкрив хавальник, як я його красномовність загасив відразу (О. Ульяненко, Ізгої). СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480.
2. Те саме, що хавало 2.
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me