хавальник

(-а) ч.

1. крим., мол.; згруб. Рот. Той, доктор, тільки розкрив хавальник, як я його красномовність загасив відразу (О. Ульяненко, Ізгої). СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480.

2. Те саме, що хавало 2.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавальник — ХА́ВАЛЬНИК. Словник української мови у 20 томах
  2. хавальник — А, ч., див. хавало. Давай, я зараз скажу йому все, а тоді натовчемо йому хавальник (Ю. Андрухович). Словник сучасного українського сленгу