1. Словник жарґонної лексики української мови

хавати

(-аю, -аєш) недок.

1. що; крим., мол. Їсти, споживати їжу. — Хворі стільки не хавають! <...> (А. Кокотюха, Шлюбні ігрища жаб). * Образно. Й сонце хавають ясени (І. Павлюк). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74; СЖЗ, 107; ЯБМ, 2, 480.

2. кого, що; мол. Сприймати щось із схваленням, уподобанням. [Адам Жоржевич:] Та я їбав бриться, я і так сєбя хаваю от і до (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу); Звісно, не всі "хавають" ритмічні квадрати Нового Орлеану (ПіК, 2001, № 17); Словом, [критик] насолоджується розумінням прочитаного. Або, послуговуючись молодіжним сленгом, можна сказати: "хаває" поета (Книжник, 2001, № 18). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  2. хавати — ХА́ВАТИ, аю, єш, недок., діал. Жадібно їсти. Словник української мови у 20 томах
  3. хавати — Аю, -аєш, недок. Їсти. Ховали-ховали-ховали-ховали сало / Бомбіні-бомбіні-бомбіні хавали мало («ТНМК»). Мишка їсть мляво, скаржиться, що не може хавати несолене (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу