1. Словник жарґонної лексики української мови

хавіра

(-и) ж.; крим.

1. Притон злодіїв. Кутаючись у задубілу шкірянку, він за північ придибав до хавіри вусатої Марфи (О. Ульяненко, Сталінка); <...> Шура, він же завзятий картяр, іподромник, знавець завулків і нічліжних хавір на добрій половині совдепії <...> (Є. Пашковський, Щоденний жезл). БСРЖ, 637; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 481.

2. Місце зберігання крадених речей і заборонених предметів; потайник. БСРЖ, 637; СЖЗ, 108; ЯБМ, 2, 481.

3. мол. Квартира, кімната; житло. "Хавіру" він собі купив за гаражну покрівлю: померла баба Ганна,<...> і її внука продала Степанові хату за триста карбованців, разом з мишами, лелечим гніздом з лелеками і квітами-гайстрами попідвіконню (Г. Тютюнник, Вибране); Але найперше впадала у вічі в тій хавірі, — це табличка <...> (Л. Кононович, Мертва грамота); — <...> От коли ми приватизуємо цього магазинчика — буде "Прима", буде і до "Прими". — За чим затримка? Дорого? — Ця хавіра коштує копійки. Начальство не відпускає: вичікують, хто більше дасть на лапу (А. Морговський, Фіфті-фіфті). БСРЖ, 637; ПСУМС, 74; ЯБМ, 2, 481.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хавіра — див. дім Словник синонімів Вусика
  2. хавіра — хаві́ра вул. хата, дім (ст): – Що тепер буде? – А що має бути? Ви шнуруйте далі, а я гу́лям до хавіри – і шлюс (Нижанківський); Знайома Адасева “хавіра”, мов старий дідуган з великою білою кучмою волосся на голові, стара, маленька хатина на передмісті Львова (Загачевський) Лексикон львівський: поважно і на жарт