хайр
(-а) ч.; сист., мол. Те саме, що хаєр. Малаямам мав довжелезне, аж поза плечі волосся, т. зв. "хайр", як кажуть у певних колах просунутої молоді (Л. Дереш, Культ).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хайр — Під хайрем: (євр.) під присягою [VIII] Словник з творів Івана Франка
- хайр — хайр: ◊ під ха́йром вул. на чесне слово; під присягою (ст): Він замовляє Службу Божу, а я хочу дати маленький презент на церкву чи до церкви. Під хайром кажу вам – роблю це зовсім безінтересовно, не шукаючи у вас протекції на тому світі (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт