череп

(-а) ч.; мол. Батько.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Череп — Че́реп прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. череп — Че́реп. Черепиця. Стережіть ся огня і асекуруйте ся в “Дністрі”! Щороку горять хлопскі міліона неасекуровані. Покривайте свої хати черепом (дахівками) (Б., 1905, рекл.) // порівн. пол. czerep — черепок, відламок. Українська літературна мова на Буковині
  3. череп — див. КІСТЯК Словник синонімів Караванського
  4. череп — Голощік, голощок Словник синонімів Вусика
  5. череп — [череип] -па, м. (на) -п'і, мн. чеиреипи, чеиреип'іў два череипие Орфоепічний словник української мови
  6. череп — ЧЕ́РЕП, а, ч. Скелет голови хребетних тварин і людини. Я був [в склепі] серед трун ламаних, битих, розчинених. Хаос і безладдя. Черепи, кістки, цвіль одежі, шматованої часом – сотнями років (Ю. Яновський); На розмитій греблі її налякав кінський череп (М. Словник української мови у 20 томах
  7. череп — А, ч., військ. Солдат, наступний в ієрархії після дідів. Словник сучасного українського сленгу
  8. череп — -а, ч. Скелет голови хребетних тварин і людини. || Верхня частина голови, голова (перев. не вкрита волоссям). Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. череп — Кістковий скелет голови у хордових, який за допомогою суглобів пов'язується із хребетним стовпом; власне ч. складається з мозкового ч. (охоплює мозок та органи чуттів) та вісцерального ч. (скелет переднього відділу травної системи та дихального відділу). Універсальний словник-енциклопедія
  10. череп — Че́реп, -па; черепи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. череп — ЧЕ́РЕП, а, ч. Скелет голови хребетних тварин і людини. Я був [в склепі] серед трун ламаних, битих, розчинених. Хаос і безладдя. Черепи, кістки, цвіль одежі, шматованої часом — сотнями років (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  12. череп — Череп, -па м. 1) Черепъ. Грин. І. 220. Вимовляю з голови, з черепа. ЕЗ. V. 105. До мізку череп розбиває. Котл. Ен. 2) Большой черепокъ. Харьк. у. Словник української мови Грінченка