1. Словник жарґонної лексики української мови

чинарик

(-а) ч.

1. крим., жрм. Недопалок <...> скочило з ліжка з чинариком на губі <...> (Є. Пашковський, Безодня). БСРЖ, 672; ПСУМС, 77; СЖЗ, 112; ЯБМ, 2, 672.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чинарик — А, ч. Людина. Якийсь незрозумілий чинарик: то каже, що прийде і не приходить, то навпаки — з'являється, коли ніхто його не чекає. Словник сучасного українського сленгу