чмо

с. і ч.; крим., мол., жрм; зневажл. Неприємна людина, яка викликає відразу, огиду. — Чмо цей твій Педро... Невже ти не бачиш, шо він має із тебе зиск? <...> Ти мене ще не знаєш, ви... — Та, що там знати. Нитик і чмо. — Чмо? — Ротік зривається з місця, та Педро хапає у руки залізне полінце. Ротік хвилю мовчить і тупає пріч (Р. Кухарук, Любити хлопчика). БСРЖ, 675; ПСУМС, 78; ТСРОЖ, 252; ЯБМ, 2, 538.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чмо — А, ч., вульг. 1. Людина, що нічого собою не представляє. Надєжда. Ну кому це чмо нада? Шо він про себе вообража? (Л. Подерев'янський). Тепер всі думки мої про це чмо здаються ніби нереальними (А. Дністровий). 2. Підла, ненадійна людина. Словник сучасного українського сленгу