шалава

(-и) ж. крим.

1. жрм; зневажл. Повія; жінка легкої поведінки. — Це намисто, — закричав Чавела, — носила чесна циганка. Циганка, навіть, коли голодна, може гадати, дурити, може вкрасти, але курвити не буде. У-у, шалава... (Г. Шкляр, Дівчина з калєпним); Взагалі та зокрема, Ця шалава не дріма <...>(М. Фішбейн, ...і щастя...); <...> той, якого по доброті душевній ти вирвав із богемної тічки пилососних шалав і зашмарканих гоміків <...> (С. Пашковський, Щоденний жезл). БСРЖ, 680; СЖЗ, 114; ЯБМ, 2, 544. // Вулична дівчина. СЖЗ, 114.

2. Крадійка. БСРЖ, 680.

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шалава — див. повія Словник синонімів Вусика
  2. шалава — ШАЛА́ВА, и, ж. вульг. Розпутна жінка, повія. Словник української мови у 20 томах
  3. шалава — шала́ва іменник жіночого роду, істота вульг. Орфографічний словник української мови
  4. шалава — И, ж., вульг. Проститутка, продажна жінка. Вони ж, шалави, тими дзигарками до себе тільки увагу привернули (Ю. Винничук). Шалави на кожному кутку стоять. Словник сучасного українського сленгу
  5. шалава — -и, ж. 1》 вульг. Розпусна жінка. 2》 жарг. Повія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. шалава — Шалава, -ви об. Разиня, медлительный человѣкъ. Черном. Словник української мови Грінченка