шкалик
(-а) ч.; жрм.
1. Пляшка із спиртним. — Коли по-мирному, то в мене й шкалик десь завалявся, щось довго тебе не було (В. Шевчук, П'ятий номер).
2. Чарка; келишок. На столику — розкоркована плящина коньяку, шкалики і диктофон (В. Неборак, Повернення в Леополіс); <...> накупив Грицько на гроші колгоспні півсотні тарілок, бо де п'ють, там і б'ють, та шкаликів сотню <...> (А. Дімаров, Ціп-ціпи).
Джерело:
Короткий словник жарґонної лексики української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- шкалик — див. ПЛЯШКА Словник синонімів Караванського
- шкалик — Чарка, чарочка, чарчина, келех, келишок, див. кубок, чаша Словник чужослів Павло Штепа
- шкалик — ШКА́ЛИК, а, ч., заст. 1. Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою. – Ще дужче крутить (О. Гончар); // розм. Словник української мови у 20 томах
- шкалик — шка́лик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- шкалик — -а, ч., заст. 1》 Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). || розм. Пляшка для горілки, з горілкою такого об'єму; невеличка пляшечка для горілки чи з горілкою, мерзавчик. || Невелика склянка для горілки; чарка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- шкалик — держа́ти шка́лики, заст. Бути корчмарем, шинкарювати. — Брат його, Василя нашого, шкалики держить, то горілка для весілля дешева буде (Грицько Григоренко). Фразеологічний словник української мови
- шкалик — ПЛЯ́ШЕЧКА (невелика пляшка), ШКА́ЛИК заст., КАЛАМА́Р заст.; ФЛАКО́Н, СЛО́ЇК, СЛОЙ (для ліків, парфумів тощо). У пляшечці з-під ліків масно поблискувала олія (Л. Первомайський); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки (М. Словник синонімів української мови
- шкалик — Шка́лик, -ка; -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- шкалик — ШКА́ЛИК, а, ч., заст, 1. Стара міра об’єму вина, горілки, що дорівнює ¹/₂₀₀ відра (0,06 л). Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою.— Ще дужче крутить (Гончар, Тронка, 1963, 67); // розм. Словник української мови в 11 томах