1. Словник жарґонної лексики української мови

штурпак

(-а) ч.; жрм; зневажл. Хлопець, чоловік. Чіпа побіг пити на халяву "Агдам" з якимись штурпаками ла вулиці і пропав (М. Мишкало, Майже європеєць).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штурпак — див. дурний; пень Словник синонімів Вусика
  2. штурпак — А, ч., діал. Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок. Оце доб'єм просіку заступами і скидаєм на купу штурпаки, і — гайда! (ЗД:104). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. штурпак — ШТУРПА́К, а́, ч., діал. 1. Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок. Невже ці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (М. Стельмах); Боровий зашпортнувся за дріт загорожі і впав на кущ з гострими, як списи, гілочками. Впав обличчям. Словник української мови у 20 томах
  4. штурпак — штурпа́к 1 іменник чоловічого роду пеньок діал. штурпа́к 2 іменник чоловічого роду, істота дурень зневажл. Орфографічний словник української мови
  5. штурпак — штурпа́к (штурба́к, штуба́к) знев., ірон. недотепа, дурень (м, ср, ст): Вона прекрасно володіла французькою мовою, бо бувала в Парижі, але навчити їй таких, що так скажу, “штурпаків”, якими була більшість з нас, було безнадійною справою (Микула)|| = бевзь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. штурпак — -а, ч., діал. 1》 Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок. 2》 перен. Дурень, бовдур. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штурпак — ПЕНЬ (залишок від зрізаного або зламаного дерева), ПЕНЬО́К, ШТУРПА́К діал. (з гострим верхом); КОРЧ (викорчуваний з корінням). В яру шелестіли дуби вікові, На пні засинала сова (П. Воронько); Я сів на вогкий осокоровий пеньок (Є. Словник синонімів української мови
  8. штурпак — ШТУРПА́К, а́, ч., діал. 1. Залишок зрубаної або зламаної рослини; шпичастий пеньок. Невже ці обламані штурпаки були колись садом і цвітом? (Стельмах, Правда.., 1961, 27); Боровий зашпортнувся за дріт загорожі і впав на кущ з гострими, як списи, гілочками. Словник української мови в 11 томах
  9. штурпак — Штурпак, -ка м. 1) Пень отъ срубленнаго растенія. Ото як би був перекинувся в оцей рів, то геть би похромився на осі штурпаки. Брацл. З грушки (дерева).... лишився тілько старий штурпак. Гн. II. 70. 2) Болванъ, дуракъ. Нате вам п'ятака, прийміте мене штурпака. Ном. № 6435. Словник української мови Грінченка