1. Словник сучасного українського сленгу

болт

А, ч. Чоловічий статевий орган — евфемізм до хуй. Все це великий ідеологічний болт, запропонований тіньовими інженерами нашій цивілізації (С. Жадан).

◇

Забивати болт (на що, на кого) — ігнорувати, нехтувати. Наркота — гарний спосіб забивати болт на світ (А. Дністровий).

◇

Болт тобі! Болт вам! — і не надійся; і не надійтеся.

∗∗∗

У, ч. Первітин Т (метамфетамін-рацемат).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. болт — болт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. болт — -а, ч. 1》 тех. Металевий стрижень з шестигранною головкою (під гайковий ключ) та різьбою (під гайку) на кінцях для скріплення деталей та конструкцій. 2》 рідко. Залізний прут для замикання віконниць; прогонич. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. болт — Прогонич Словник чужослів Павло Штепа
  4. болт — БОЛТ, а́, ч. 1. техн. Металевий стрижень із різьбою для скріплення, з'єднання чого-небудь. Вона [Рая] ходила від верстака до бочки, від бочки до стовпа з тисками, на яких Володя, затиснувши болта, прикручував гайку (М. Словник української мови у 20 томах
  5. болт — ПРОГО́НИЧ (залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт), БОЛТ рідше. На брамі в кільці грубого залізного прогонича висів важкий замок (В. Собко); Старі, але міцні двері з вилежаного дуба взято на залізні болти (В. Кучер). Словник синонімів української мови
  6. болт — БОЛТ, а́, ч. 1. техн. Металевий стрижень для скріплення чого-небудь. Болтом називається круглий стрижень, який з одного боку має головку, а з другого — гвинтову різь (Практ. з машинозн., 1957, 173); Макар ретельно підтягнув болти (Бойч. Словник української мови в 11 томах