1. Словник сучасного українського сленгу

глобус

А, ч. Голова. У тебе глобус ще не крутиться від такої інформації?

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глобус — гло́бус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. глобус — (модель Землі) г. ґльоб; П. Земля, <�земна> куля. Словник синонімів Караванського
  3. глобус — -а, ч. Рухома модель земної кулі на підставці, що дає зображення земної поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. глобус — (модло земної кулі) глоб Словник чужослів Павло Штепа
  5. Глобус — Земна і Небесна сфери у ритуалі – відвертий анахронізм, оскільки колись уважали, що Земля плоска. У будь-якому випадку, сфери чи еліпсоїди завжди символізували Усесвіт, і у цьому сенсі, масонські глобуси – не виняток. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. глобус — ГЛО́БУС, а, ч. Модель Землі, Місяця або іншої планети у вигляді кулі з картографічним зображенням їхньої поверхні. Шкільна зала. Лавки, таблиця, стіл, крісло, на столі глобус (І. Франко); Збоку стояв масивний дубовий стіл з великим глобусом (У. Словник української мови у 20 томах
  7. глобус — глобус (ґльо́бус) 1. глобус ◊ ли́сий глобус як автобус → лисий 2. знев., ірон. великий живіт (Лучук)|| = бандзьох Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. ГЛОБУС — • "ГЛОБУС" - ілюстрований журнал. Видавався 1923 — 35 у Києві двічі на місяць. Публікував вірші й оповідання, рецензії, нариси, статті про соціалістич. буд-во, міжнар. події, документи з історії революц. руху тощо. В "Г. Українська літературна енциклопедія
  9. глобус — гло́бус (від лат. globus – куля) модель земної кулі, Місяця, Марса або іншої планети, яка відображає в певному масштабі їхню поверхню з основними об’єктами; ¤ Г. небесний – зображення небесної сфери з позначеними на ній зірками й основними колами небесної сфери. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. глобус — Куляста модель Землi або iншого небесного тiла; також модель небесної сфери (г. неба). Універсальний словник-енциклопедія
  11. глобус — Гло́бус, -са; -буси, -сів і ґльоб, -ба, -бові; ґльо́би, -бів (фр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. глобус — ГЛО́БУС, а, ч. Рухома модель земної кулі на підставці, що дає зображення земної поверхні. Шкільна зала. Лавки, таблиця, стіл, крісло, на столі глобус (Фр., IX, 1952, 170); Погляньте на глобус, що зображає Землю з її материками, океанами і островами (Бесіди про всесвіт, 1953, 47). Словник української мови в 11 томах