качелі

Ей, мн., злоч. Заворушення, неприємне збудження, що може призвести до бійки. Почалася штурханина, Семпльованому дали у вухо, Павуку — в носа; і обидвом набили «стрілу» — складне соціальне явище, де вирішуються проблеми пацанів, як на вербальному («власне стріла»), так і на невербальному (т. зв. «качелі») рівнях (Л. Дереш).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. качелі — (-ель) мн.; мол. З'ясування стосунків шляхом застосування фізичної сили. Словник жарґонної лексики української мови