пиздець

присудк. сл., лайл. Кінець. Пиздець тебе чекає... (Інтернет). Тільки от коли на СмИтя наїжджають... то вже я перепрошую, пиздець... (Інтернет). Та вулиця академічна у Львові вічна і пиздець (В. Неборак). Тобі піздєц того літа, чуєш? ТИ ВЖЕ ТРУП! (Л. Дереш).

◇

Тиць-пиздиць, виг. — незадоволення.

Пиздець підкрався непомітно, хоч замаячив здалеку.