1. Словник сучасного українського сленгу

піддати

Ам, -аш, док. Напитись. Він говорить дуже голосно, мало не кричить у слухавку (мабуть, піддав трохи) (А. Дністровий).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піддати — підда́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. піддати — Підда́ти, піддава́ти. Подати. ● Піддати до ухвали — подати до розгляду, внести. [Опалка] піддав зібраній громаді до ухвали таке внесене, що кожда склянка мала би випити ся до дна (Галіп, 28) // пол. Українська літературна мова на Буковині
  3. піддати — див. піддавати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. піддати — ПІДДА́ТИ див. піддава́ти. Словник української мови у 20 томах
  5. піддати — піддава́ти / підда́ти жа́ру (вогню́, ду́ху і т. ін.) кому і без додатка. Спонукати кого-небудь до інтенсивнішої дії, виклика́ти, посилювати запал у когось і т. ін. Бідкалися тільки жінки, а чоловіки навіть піддавали жару: — Нехай горить. Фразеологічний словник української мови
  6. піддати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. піддати — ПІДДА́ТИ див. піддава́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. піддати — Піддавати, -даю́, -єш сов. в. піддати, -дам, -даси, гл. Помогать, помочь приподнять тяжесть. Мнж. 127. Словник української мови Грінченка