пішака

присл. Пішки. Кажуть, що його бачили на сільській дорозі, де він порожнім полуднем мандрував пішака, тарабанячи за собою валізу (О. Ульяненко).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пішака — пішака́ прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. пішака — присл., розм. Те саме, що пішки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пішака — ПІШАКА́, присл., розм. Те саме, що пі́шки. – Туди машина йшла з цукроварні, а назад нічого не трапляється, то я вирушив пішака... (О. Копиленко); Йшов ти, певне, пішака, А тебе пан з ласки, – Глянеш, – пальцем заклика На задок коляски!.. (Микола Чернявський). Словник української мови у 20 томах
  4. пішака — ПІ́ШКИ (власними ногами), ПІШКО́М рідко, ПІШАКА́ розм., ПІ́ШЕЧКИ розм., СВОЇ́М ХО́ДОМ розм., НА ВЛА́СНИХ (НА СВОЇ́Х ВЛА́СНИХ) розм., НА ПА́РІ (ВЛА́СНИХ) розм., ОДИНА́ДЦЯТИМ НО́МЕРОМ (НА ОДИНА́ДЦЯТОМУ НО́МЕРІ) жарт., ПІХО́ТОЮ жарт., ПІХТУРО́Ю жарт. Словник синонімів української мови
  5. пішака — ПІШАКА́, присл., розм. Те саме, що пі́шки. — Туди машина йшла з цукроварні, а назад нічого не трапляється, то я вирушив пішака… (Коп., Подарунок, 1956, 22); Йшов ти, певне, пішака, А тебе пан з ласки, — Глянеш, — пальцем заклика На задок коляски!.. (Черн., Поезія, 1959, 125). Словник української мови в 11 томах