троян

Значення в інших словниках

1. троян — троя́н: — Зі́лля троя́н: те саме, що тройзілля [54] Словник з творів Івана Франка
2. троян — троя́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. Троян — I -а, ч., заст. 1》 Троє (коней). 2》 Вид танцю з притупуванням правою ногою. 3》 Рід гри. 4》 Батько трьох близнят. 5》 бот. Конюшина лучна. 6》 зах. Отрута. II траян, -а, ч. У давньослов'янській міфології – язичницький бог. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. троян — ТРОЯ́Н¹, а, ч., інформ., жарг. Вид комп'ютерних вірусів, призначений для перехоплення паролів з чужих комп'ютерів. Кількість троянів в Інтернеті – спеціальних програм для крадіжки паролів та запису натиснень клавіш на клавіатурі... Словник української мови у 20 томах
5. троян — ТРОЯ́Н, а́, ч., заст. 1. Троє (коней). На друге літо — обзавівся [Максим] трояном коней (Мирний, І, 1949, 238); Його примчав на мальованій таращанській бричці троян вороних коней (Стельмах, І, 1962, 319). 2. Вид танцю з притупуванням правою ногою. Словник української мови в 11 томах
6. троян — I. Троян, -на м. 1) Отецъ, имѣющій трехъ близнецовъ. Черк. у. 2) Тройка (лошадей). Максим подарував Чіпці троян добрих коней. Мир. ХРВ. 342. 3) Родъ танца. Пустилась трояна, приспівуючи. Г. Барв. 45. 4) раст. Trifolium pratense L. ЗЮЗО. I. 139. Словник української мови Грінченка