1. Словник сучасного українського сленгу

уламувати

Ую, -уєш, недок., уламати, -аю, -аєш, док. Умовляти, упрошувати. Невже мені так багато платять, що я змушена писати маячню, до того ж уламуючи наших безталанних зірок мені цю маячню розповісти? (С. Пиркало). Запросити б її до себе на квартиру... Або до кабінету. Вона б дала себе уламати (Л. Дереш). «Чом би йому не заплатити половину?» — уламувала вона кострубату гордість (І. Карпа).

Джерело: Словник сучасного українського сленгу на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уламувати — ула́мувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. уламувати — УЛА́МУВАТИ (ВЛА́МУВАТИ), ую, уєш, недок., УЛАМА́ТИ (ВЛАМА́ТИ), а́ю, а́єш, док. 1. що, тільки док., рідко. Поламати, зламати. 2. кого, розм. Умовляти згодитися на що-небудь, схиляти до чогось. Юрко запротестував. Словник української мови у 20 томах
  3. уламувати — -ую, -уєш, недок., уламати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки док., рідко. Поламати, зламати. 2》 розм. Умовляти згодитися на що-небудь, схиляти до чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уламувати — УМОВЛЯ́ТИ (ВМОВЛЯ́ТИ) (впливати словами, просити згодитися на що-небудь), ПЕРЕКО́НУВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ до чого, на що, з інфін. і без додатка, СХИЛЯ́ТИ до чого, УГОВО́РЮВАТИ (ВГОВО́РЮВАТИ) розм., УГОВОРЯ́ТИ (ВГОВОРЯ́ТИ) розм. рідше, АГІТУВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. уламувати — УЛА́МУВАТИ, ую, уєш, недок., УЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. тільки док., рідко. Поламати, зламати. 2. розм. Умовляти згодитися на що-небудь, схиляти до чогось. А може йому таки вдасться уламати її (Мирний, IV, 1955, 181); Уламати старого Зубківського було не легко (Панч, II, 1956, 12). Словник української мови в 11 томах