умник

У, ч.

1. Серйозний вигляд, стан задуми. Коли всіх трохи попустило і «ха-ха» змінилось на «умняк», коханець став дзвонити своїй дівчині на Волинь (І. Карпа).

◇

Пробити на умняк — потягнути на високоінтелектуальні розмови.

Сидіти, бути на умняку — перебувати у задумі.

Впасти на умняк — зробити розумний вираз обличчя. Чувак впав на умняк і почав розповідати химерні історії.

2. Щось, сповнене глибоких розмірковувань, напр., художній твір тощо. Не хочу я читати цей умняк — тим більше на відпочинку.