фіг

А, ч., вульг. Нічого. А фіг ти сюди прийдеш!

◇

Фіг вам — а дзуськи! Пофіг, по фігу — байдуже. Мені раптом стало усе пофіг (Л. Дереш). Все було сумно, пофіг (І. Карпа.). Ні фіга — а) нічого подібного! І згідно з тим же «святим пісанням», тобто релізом, ми зараз живемо ні фіга не в добу постмодернізму, а в Еру Рокапопсу! (ПіК). А ні фіга — все відбулося суперцивільно (І. Карпа); б) Ого! Оце так-так! Ні фіга собі!Що ж йому таке дав ветеринар? (Україна Молода). Скільки це коштує? Ні фіга собі! (О. Забужко). Дофіга — багато. Що ж, абсолютно вільним ти можеш бути або маючи ДО ФІГА грошей, або ж узагалі нічого не маючи (Молоко). На фіг — а) грубий варіант «Та ну його!», «чорт», «до чорта» тощо. Чортові козли! Чому вони нафіг не помітили цього три місяці тому (Єва). Хоч на фіг кому потрібен він був — цей ваш зоопарк (С. Жадан). По-друге — показати нашу через призму свого власного мистецького дослідження і цими «дослідами» зламати нафіг «західний стереотип про українську реальність» (ПіК). Я туда, заблудився нафіг, куди йти — не знаю, і на фіга я ото тікав (С. Пиркало); б) навіщо. Месідж Пєлєвіна, такого собі Дона Гуана із «протоколами сіонських мудреців» у руках, який відправлений з темою «немає теми», наразі розкопійовано у такій кількості, що таки настав час вчитатися в нього і замислитися — на фіга?! (ПіК). Нафіга мені якийсь імідж — гамно чи негамно? Я такий, яким я хочу бути, а не такий, яким маю бути, щоб мене всі любили... (Інтернет).