хуярити

Рю, -риш, недок., лайл.

1. Бити. Когось хуярять на вулиці, а ніхто не те що не одізветься, а навіть ментів не викличе.

2. Красти. Немає нічого підлішого, ніж хуярити у своїх.

3. Йти. Я запротестував через те, що в той технікум їхати треба аж на околицю Тернополя, півдня хуяриш туди, а потім півдня назад (А. Дністровий). Може виступати замінником практично будь-якого дієслова, що позначає активну дію. І якого хріна я хуярив два роки у війську?