туризм

(від фр. tourisme, — прогулянка, подорож)

мандрування (подорож тощо) у вільний час, один з видів активного відпочинку, який поєднується з елементами спорту, напр., велосипедний, або з пізнавальною метою: культурний туризм

Джерело: Словник іншомовних соціокультурних термінів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. туризм — Форма активного відпочинку поза місцем постійного проживання з пізнавальними цілями, містить елементи спорту. Універсальний словник-енциклопедія
  2. туризм — рос. туризм подорожі. Т. поділяють на: 1. Спортивний, пізнавальний, діловий, любительський; 2. Прощі до святих місць. Eкономічна енциклопедія
  3. туризм — ТУРИ́ЗМ, у, ч. Подорожі, які здійснюються за певними маршрутами по своїй країні або за кордоном; поєднують відпочинок з пізнавальною метою, у ряді випадків мають елементи спорту. Туризм – одне з джерел пізнання людиною світу. Словник української мови у 20 томах
  4. туризм — тури́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. туризм — Тури́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. туризм — [туризм] -му, м. (на) -м'і Орфоепічний словник української мови
  7. туризм — тури́зм (франц. tourisme, від tour – обхід, об’їзд) одна з форм активного відпочинку й виховання; подорож за певним маршрутом з метою пізнання Батьківщини або інших країн. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. туризм — -у, ч. Подорожі, які здійснюються за певними маршрутами по своїй країні або за кордоном; у ряді випадків мають елементи спорту. || Тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях. Лижний туризм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. туризм — ТУРИ́ЗМ, у, ч. Подорожі, які здійснюються за певними маршрутами по своїй країні або за кордоном; поєднують відпочинок з пізнавальною метою, у ряді випадків мають елементи спорту. Туризм — одне з джерел пізнання людиною світу. Словник української мови в 11 томах