аномія

1. Стан суспільства, при якому наступає дезорганізація і розпад системи норм, які гарантують суспільний порядок. 2. Психологічний стан, що характеризується почуттям втрати орієнтації в житті, яке виникає коли індивід постає перед необхідністю виконання норм, які суперечать одна одній.

англ. anomia / anomy; нім. Anomie f=, …mi / en; угор. anomia; рос. аномия.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аномія — рос. аномия соціальна нестабільність, що склалася внаслідок зменшення поваги до соціальних норм і цінностей (напр., зниження в Україні попиту на російські цінні папери внаслідок політичної нестабільності в її окремих регіонах). Eкономічна енциклопедія
  2. аномія — (від фр. anomie — відсутність закону, організації) поняття, яке означає стан індивідуальності і суспільної свідомості, що характеризується розладом системи цінностей, обумовлене кризою суспільства, суперечністю між виголошеними цілями і неможливістю їх реалізувати для більшості Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. аномія — -ї, ж. Соціологічне та соціально-психологічне поняття, що позначає морально-психологічний стан індивідуальної та суспільної свідомості; виражається у відчуженості людини від суспільства, апатії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови