одинокість

Соціально-психологічний стан, що характеризується недостатністю або відсутністю соціальних контактів. Це форма самосвідомості. Великий вплив на поширення одинокості має зростаюча шлюбно-сімейна динаміка, деперсоналізація великих міст, зміцнення джерел індивідуалізму. Одинокість – важкий стан людини, криза внутрішнього “Я”. Існують чотири виміри одинокості: космічна, культурна, соціальна і міжособова. Проблема одинокості є однією з важливіших проблем теорії і практики соціальної роботи.

англ. loneliness; нім. Einsamkeit f=, -en; угор. egyedülállóság; рос. одинокость.

Джерело: Словник із соціальної роботи на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одинокість — одино́кість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. одинокість — -кості, ж. Стан за знач. одинокий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одинокість — ОДИНО́КІСТЬ, кості, ж. Стан за знач. одино́кий 2. Всі дороги і стежки завалені снігом, – чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко); Ні, не стомлюся на дальній межі З віком світити в його стоокості, Лягати пластом на розпуття чужі, Тягнути доброго від одинокості (А. Малишко). Словник української мови у 20 томах
  4. одинокість — САМО́ТНІСТЬ (стан самотнього, одинокого), САМОТА́, САМОТИ́НА, ІЗОЛЬО́ВАНІСТЬ, ОДИНО́КІСТЬ. Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (О. Гончар); Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко). Словник синонімів української мови
  5. одинокість — ОДИНО́КІСТЬ, кості, ж. Стан за знач. одино́кий 2. Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (Фр. Словник української мови в 11 томах