1. Словник поетичної мови Василя Стуса

акриди

(< грец. akris (akridos) — сарана), -рид, мн. 1. біол. Комахи родини саранових. 2. перен. Живитися акридами і диким медом — мізерно харчуватися, голодувати.

Я тіло нагострив на чаї та акридах,

а душу — пошукай. І не питай.

Тойящосин не чує вже мене.

Тойящобатько вже не чую сина. (П-2:191).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акриди — -ів, мн., біол. Підряд (за іншою системою – надродина) саранових комах ряду прямокрилих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. акриди — АКРИ́ДИ, и́д, мн. (одн. акри́да, и, ж.). Комахи родини справжніх саранових; сарана. – А там [у печерах] ще й досі живуть пустельники, які харчуються лише акридами? (Василь Шевчук). Словник української мови у 20 томах
  3. акриди — акри́ди [від грец. άκρίς (άκρίδος) – сарана] біол. підряд (за іншою системою – надродина) саранових комах ряду прямокрилих. Переносно – живитися акридами і диким медом – голодувати, мізерно харчуватися. Словник іншомовних слів Мельничука