1. Словник поетичної мови Василя Стуса

брахіцефал

брахіцефа́л

(< грец. brachys – короткий і kephalē — голова), -а, ч. Короткоголовий; людина з круглою формою черепної коробки.

Ну, що ж, брахіцефале, вже за плечима смерть,

усі кінці й начала

сповняють душу вщерть. (ЧТ: 175).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. брахіцефал — брахіцефа́л іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. брахіцефал — -а, ч., антр. Людина, яка відзначається брахіцефалією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. брахіцефал — БРАХІЦЕФА́Л, БРАХІКЕФА́Л, а, ч., антр. Людина, у якої відношення ширини голови до її довжини перевищує 80 %. Величезний клин населення, що антропологи називають брахіцефалами, цілком можливо походить із Азії (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. брахіцефал — брахіцефа́л (від грец. βραχύς – короткий і ...цефал) короткоголовий. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. брахіцефал — Брахік[ц]ефа́л, -ла; -фа́ли, -лів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. брахіцефал — БРАХІЦЕФА́Л, а, ч., антр. Людина, яка відзначається брахіцефалією. Словник української мови в 11 томах